Work Text:
Фен Сінь любить сонце. Але більше він любить, коли його теплі промені плутаються у волоссі Му Ціна, або коли зайчики сліплять йому очі і він кумедно жмуриться, зморщуючи ніс.
Зараз, коли Му Цін саме стояв біля дошки, царапав на ній крейдою відповідь на рівняння і мружився від набридливих яскравих промінчиків, Фен Сінь відчував дещо більше, ніж просте травневе тепло, тому що з його місця йому було видно усе одразу: і як блищить зібране у хвостик каштанове волосся, і маленькі зморщечки на носі. Але, попри всю красу, Му Цін все ще виглядав до неможливості виснаженим.
Після вирішення завдань біля дошки він йде назад на своє місце, все ще намагаючись підняти голову повище, ледь прикривши очі, та тримати плечі рівніше. Як би важко не було Му Цінові, але він завжди приділяв багато уваги зовнішності, а особливо її подачі. Зарозумілість і зневага ніколи не були для нього образливими поняттями, тому він завжди намагався це підкреслити. Фен Сіню того ніколи не було зрозуміти, але одного разу Сє Лянь йому пояснив, що так Му Цін будує навколо себе соціальні межі.
Кому вони були потрібні…
…Фен Сіню все частіше здавалось, що навіть і сам Му Цін того не знав.
Він сідає на своє місце поруч із Фен Сінєм. Його пальці вимащені в крейді, а плечі ледь-ледь здригаються. Лише сівши за парту Му Цін опускає погляд донизу і не моргаючи дивиться на свої руки. Тому, хто погано його б знав, здалося б, що він ладний прямо тут і зараз розридатися. Фен Сіню трошки пощастило, бо він був задалеко від категорії неблизьких знайомих. Він вже знає, про що свідчить ця поведінка, тому сумлінно чекає кінця заняття, щоб потім поговорити з Му Ціном наодинці.
Після дзвоника Му Цін хутко збирає свої речі і наче пробує придумати собі причину, чому йому потрібно поспішати; Фен Сінь робить висновок, що його особиста увага не залишилась непоміченою, тому він теж має швидко зібратися і наздогнати друга. Він майже губить його у натовпі у коридорі, але близько біля виходу з університету все ж таки ловить, обережно притримуючи за передпліччя.
– Гей, – каже тихо, щоб почув тільки Му Цін, – Маєш справи?
– Типу того, – холодний, змучений тон і щільно заплющені очі.
– Маю спитати тебе дещо. Ходім туди, де тихіше?
– Тільки швидко.
– Швидшого за мене ти не знайдеш.
Вони залишаються у невеличкому сквері біля університету; люди тут є, але навряд чи з кимось з них вони ще раз побачаться.
Головне, що тут не було їх знайомих, і цього, в принципі, вистачало.
– Можеш ображатися, але виглядаєш кепсько. Невже так переживаєш за іспити?
Му Цін довго мовчить, але це йому притаманно. Фен Сінь знає, що він просто сто разів думає, перш ніж відкрити рота, і в цьому немає нічого поганого. Він міг би цьому у нього повчитися, але так буде нецікаво.
– Мамі дедалі гірше. Я маю бути поруч, у лікарні, але… – йому наче сохне у роті, бо це завжди так неприємно – визнавати свою слабкість.
– Але твоя гіпервідповідальність не дає тобі все полишити і бути з нею.
Це не новина. Фен Сінь все знає, та нічого не може вдіяти проти нестямно впертого Му Ціна.
Він у відповідь лише мовчить та дужче стискає щелепи. Йому нічого відповісти людині, яка читає його думки просто на нього подивившись.
Му Цін вже давно зрозумів, що їм немає сенсу тримати один від одного секрети.
Але все одно зізнаватися у своїй безпорадності було дуже боляче.
– Гей, – Фен Сінь знає, що Му Цін того не любить, але все ж таки дозволяє собі легко приобійняти його за плече, – Ми можемо влаштувати тобі вихідний. Сходимо разом у лікарню, а потім будем дивитися якийсь дурнуватий серіал. Ніхто не помре, якщо ти на один день відключиш мозок і забудеш про всі задачі та рівняння.
Му Цін дуже напружений, але все ж таки здається і видихає.
Можливо, Фен Сінь і правий.
– Гаразд. Тільки посмій щось окрім цього запланувати на суботу.
– Я вимкну телефон і буду повністю твоїм.
Роздратоване зітхання.
У ньому Фен Сінь впізнає справжнього Му Ціна.
***
Мама Му Ціна виглядає трошки щасливішою, коли син навідує її разом зі своїм другом.
Вона завжди переживала, що Му Цін буде самотнім, тому часто казала Фен Сіню намагатися не приймати близько до серця усю гидоту, яку йому казав її син, коли вони були дітьми. Фен Сінь, насправді ж, ніколи й не ображався, просто дратувався для виду.
Хто ж знав, що жінка, яка просто намагалася захистити своє дитя, стане найсамотнішою людиною.
Фен Сінь ні в чому не звинувачував Му Ціна. Він знав, що той ніяк не може на це вплинути.
Просто заручники ситуації.
Просто жертви несправедливості життя.
Йдучи з лікарні додому, вони забігають у невеличкий магазин, де з нормальної їжі є хіба що тільки пара яблук. Сьогодні вони планують їсти тільки те, що готується у мікрохвильовці менше п‘яти хвилин, дуже багато чипсів і ще більше цукерок. Фен Сінь також бере пару банок пива, просто щоб були, і якусь дивну іграшку, яка є одночасно дозатором ще якихось цукрових драже. Му Цін тільки бубнить щось про те, що п‘ятирічним не мають продавати пиво із цукерками і, закочуючи очі, оплачує усю цю гидоту.
І Фен Сінь і сам не пам‘ятає, коли йому востаннє було так спокійно.
Коли йому затекла спина, він ліг головою на стегна Му Ціна і закинув ноги на спинку дивану. Мабуть, в інших умовах Фен Сінь би вже давно був скинутий на підлогу, але оскільки він все ще лежить на чужих ногах не почувши жодного зауваження, можна сказати, що певне Му Цін дійсно дуже стомився. Вони й справді вирішили потупити у якийсь свіженький серіал, особливо не замислюючись над сюжетом і основними подіями. І хоча кожна субота у Фен Сіня десь так і виглядала, та все одно все відчувалось інакше, бо поруч із ним був Му Цін.
Його Му Цін, який хоч і дуже рідко, але все ж таки буває таким спокійним, домашнім і дуже милим.
Він дає Фен Сіню ковдру, щоб той накрив ноги, бо він хоче відкрити вікно; дуже охайно розставляє тарілочки з усією купленною їжею і ставить підстаканники для банок з пивом на невеличкий столик біля дивану; дуже легко і лагідно перебирає фенсіневе розпущене волосся, коли його голова лежить на його ногах.
Серіал набридає десь після десятої вечора. Хочется просто посидіти так у повній тиші.
Але тиша була недовгою.
– Скажи, – голос Му Ціна хрипить, а очі пусто дивляться кудись у стелю, – Що ти зазвичай відчуваєш, коли знаходишся на межі?
Фен Сінь не знав, що він повинен відповісти, але Му Ціну була потрібна його відповідь.
Він сідає рівно і дивиться на беземоційне обличчя поруч.
Беземоційне, але в той же час на ньому все написано, як на папері.
Йому справді дуже шкода.
– Не те щоб таке відбувалося часто. Але, гадаю, мені допомагає зміна пріоритетів на мою користь. Тобто мене мотивує думка, що я можу отримати від ситуації більше, ніж я очікував.
І знову тиша.
Але десь у цій тиші Фен Сінь чує, як щось всередині Му Ціна розбивається.
– А якщо тебе вже нічого не мотивує?
Бідний, бідний Му Цін.
– Гей, ходи сюди.
Фен Сінь розводить руки в сторони, а Му Цін, хоч і повільно, але приймає запрошення.
Обіймати Му Ціна відчувається як врятувати безхатнє кошеня у зливу.
Обіймати Фен Сіня відчувається як у холодну зимову ніч сховатися під теплою ковдрою, яка захистить від усього на світі.
– Все буде в порядку, і ти будеш в порядку. Ми з усім впораємось разом, і я завжди буду поруч, коли буду тобі потрібен.
Фен Сінь обережно торкається губами його лоба, наче ставить підпис під власними словами.
Му Цін підставляється, бо чомусь хоче бути розписаним повністю.
– Завжди.
Ще один поцілунок, у щоку.
– Що?
У підборіддя.
– Завжди потрібен. Хочу, щоб ти був поруч завжди.
– Я буду.
У губи.
***
Фен Сінь надто добре знав Му Ціна.
– Агов, ну посміхнись же!
Та він ніколи не знав про самого себе одну важливу річ.
– Скільки разів повторювати: я не люблю фотографуватися!
Все те травневе тепло, яке він відчував поруч із Му Ціном, було навіть більше, ніж просто відчуттям.
– Мій хлопець – перший у рейтинговому списку усього потоку, я маю тебе сфотографувати із заліковкою, інакше у цих іспитах не було жодного сенсу.
Він радий, що Му Цін теж це відчув поруч із ним, нехай і при таких дурнуватих обставинах.
– Добре, але ніякого інстаграму, інакше вечерятимеш сам.
– Та до біса, посміхнись вже.
Фен Сінь дивиться, як на фотографії сонце ніжно лоскоче каштанове волосся і як Му Ціну личить посмішка замість замружених очей.
Фен Сінь любить сонце.
Фен Сінь любить Му Ціна.